Функціонування семантичних синонімів у поетичному доробку Ліни Костенко

Боровець Ольга

(Науковий керівник – Степанова О. І., кандидат філологічних наук, доцент)

Функціонування семантичних синонімів у поетичному доробку Ліни Костенко

У статті на матеріалі поезії Ліни Костенко проаналізовано лексичний склад художніх творів, широке вживання яких є однією із суттєвих ознак стилю письменниці.

Ключові слова: лексичні синоніми, семантичні синоніми, синонім, синонімічний ряд.

В статье на материале поэзии Лины Костенко проанализированы лексический состав произведений, широкое применение которых является одним из существенных признаков стиля писательницы.
Ключевые слова: лексические синонимы, семантические синонимы, синоним, синонимический ряд.

The article is based on poetry by Lina Kostenko analyzed lexical composition of works of art, the widespread use of which is one of the essential features of the style of the writer.
Key words: lexical synonyms, semantic synonyms, synonym, synonymous row.

На сьогоднішній день розвиток лінгвістики характеризується підвищеним інтересом до проблем лексичної семантики. Напевно, це пояснюється тим, що саме такі дослідження дають можливість глибше усвідомити деякі теоретичні питання, і не тільки. Однією з основних категорій лексико-семантичної системи є синонімія. Уживання синонімів робить мовлення виразнішим і значеннєво-багатшим, вони сприяють чіткішому окресленню висловленої думки.

      Лексичні синоніми – одна з найбільш вивчених семантичних категорій, тому їх дослідженням займалося чимало мовознавців. Наприклад, А. В. Лагутіна і М. П. Кочерган звернули увагу на лексичну сполучуваність і синонімію; міжрівневою синонімією і теорією граматичного значення займалися В. М. Русанівський, О. А. Колесников, Г. П. Їжакевич, О. О. Ткаченко, О. О. Новиков; свій внесок у розвиток даного дослідження зробили О. І. Нечитайло, Л. С. Паламарчук, В. С. Ващенко, О. О. Тараненко, Т. І. Панько та ін.

Мета нашого дослідження – дослідити функціонування семантичних синонімів у поетичному доробку Ліни Костенко.

Ліна Костенко активно використовує синонімічні багатства загальнонародної мови, зважує смислові відтінки на експресивну силу кожного слова, наповнює його значення своїм баченням світу.

Оскільки лексичне значення слів може бути встановленим лише в певних контекстах, для правильного розуміння явищ синонімії важливо враховувати не тільки предметне значення слів-синонімів, а й особливості їх уживання та граматичні умови сполучуваності їх з іншими лексичними одиницями.

Безперечним є те, що мовна палітра авторки надзвичайно багата. Її майстерність особливо виявляється у вмілому використанні, збагаченні існуючих синонімічних рядів.

Серед семантичних синонімів у поезії Л.Костенко переважають синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану. Сюди належать слова, що називають ознаку, якість або стан.

Матеріали показують, що до цієї підгрупи належать переважно прикметники та дієприкметники. У такі ж відношення між собою вступають прислівники та іменники, яких значно менше в цій підгрупі, ніж прикметникових синонімів:

Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка сумна й красива хуртовина [4, с. 324].

Смутна арфіско – рученькі вербові! – 

По самі плечі вкутана в туман [4, с. 325].

Індивідуальна палітра мислительки засвідчує постійний пошук  найпотрібнішого слова  в  художньому  цілому.  Як  бачимо,  у  цій  підгрупі   ідеографічних синонімів поетеса надає перевагу синонімічним словам на  позначення  психічного стану людини, серед яких домінує образ: тривога – журба, горе –  біда,  гірко – сумно:

Мені без тебе сумно серед людства.

Вже людству не до себе не до нас [4, с. 300].

Щось мені так гірко, аж лякаюсь.

Щось приходжу я в невідповідність [4, с. 172].

Стилістична виразність більшості прислівників, вжитих поетесою для

розкриття  психологічної  характеристики  людини,  пов’язана   з   відчуттям

новизни, що посилюється завдяки можливим  асоціативним  зіставленням.  Читач ніби чекає на звичайне слово, а поет вражає його незвичним.

Звичніша для читача  прикметникова форма – засмучений, зажурений. Наприклад:

Засмучена, зажурена,

запущена в етер,

душа сміється торсами

жагучих тарантел [5, с. 95].

Цей контекст вимагає вираження ознаки дії або ознаки, властивих прислівникам, а не просто ознаки, що характерна прикметникам.

Друге місце посідають синоніми, у значенні яких  виділяється  певна сторона, ознака, риса названого словом явища, яка в  значенні  інших  членів синонімічного ряду  відсутня. Кількісно поступаються, але не менш оригінальні в творах  Ліни Василівни.

Так, у семантичній групі, до якої входять іменникові синоніми, що позначають різну міру абстрактності ознаки, помітно вирізняється синонімічний образ тиша (тишина) – безмов’я (мовчання, німота, безгоміння):

Тяжке мовчання. Їде віз на місці –

повз нього пропливають чорні верби [4, с. 514].

І день, і ніч, і мить, і вічність,

і безмов’я, і дев’ятий вал – 

твоїх очей магічна ніжність

і губ розплавлений метал [4, с. 302].

Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,

і навіть той їжак, що в листі шарудів [33, с. 306].

З прикладів видно, що до цієї підгрупи належать переважно іменникові синонімічні пари. 

Іменники тиша – безмов’я відрізняються різною  мірою  абстрактності  ознаки. Лексичні значення цих слів настільки близькі, що різняться лише специфічними значеннєвими ознаками. У цьому й відчувається рука великої поетеси: уміло протиставляти близькі поняття.

 Якщо розглядати  це  глибше,  то  побачимо,  що  мислителька, протиставляючи, об’єднує поняття, і перед читачами постає  єдиний  безмежний простір, у якому ліричний герой почуває себе вільним, упевненим у собі.

Якихось істотних відмінностей в емоційному забарвленні чи стилістичному використанні між понятійними синонімами того самого ряду не існує, зате додаткові семантичні відтінки їх часом прозорі. 

Отже, дослідження мовних явищ у творах Ліни Костенко має важливе значення для розвитку поетичного ідіостилю окремого автора й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціональні особливості. Безумовно, використання семантичних синонімів допомагає письменниці  не лише уникати повторів, а й створювати відповідний настрій, точно передавати думку, почуття.

Література:

1.  Бублейник Л. В. Про один із типів семантичних співвідношень у дієслівній синоніміці / Л. В. Бублейник // Мовознавство. – 1981. – №5. – С. 35 – 41.

2.  Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства / Л. А. Булаховський. – К. : Рад. Школа, 1955. – 307 с.

3.  Ващенко В. С. Словник синонімів української мови та деякі питання теорії синонімії / В. С. Ващенко // Мовознавство. – 1968. – №3. – С. 9 – 16.

4.          Костенко Л. В. Вибране / Л. В. Костенко. – К. : Дніпро, 1989. – 558 с.

5.           Костенко Л. В. Мадонна перехресть / Л. В. Костенко. – К.: Либідь, 2011. – 112 с.