Анкетні дані

Формування проектно-технологічної компетентності учнів на уроках української мови та літератури

Формування проектно-технологічної компетентності учнів на уроках української 
мови та літератури

Технології завтрашнього дня потребують

не мільйонів поверхово начитаних людей,

готових працювати в унісон на безкінечних

монотонних роботах…, а людей, що можуть

приймати критичні рішення. Знаходити свій

шлях у новому оточенні та достатньо швидко

встановлюють нові стосунки в реальності, що

швидко змінюється

О.Тоффлер

А тому, на сучасному етапі реформування школи в цілому і вдосконалення навчання рідної мови зокрема, одним із найголовніших завдань є формування ініціативної, самостійно мислячої особистості, спроможної вільно і досконало володіти рідною мовою як засобом спілкування.

Реформування системи освіти в Україні набуло нині глобального характеру. Компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу.  

Компетентнісно орієнтоване навчання – один із нових напрямків розвитку освіти в Україні та розвинених країнах світу. Головне завдання сучасної системи освіти – створення умов для якісної освіти. Впровадження компетентнісного навчання – це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти.

Освітній процес має орієнтувати учня насамперед не на міцне закріплення актуальних моделей поведінки, заучування уявлень про них, а на здобуття здатностей самостійного пізнання себе, життя, суспільства, здатностей свідомо і творчо розв’язувати життєві проблеми, знаходити оптимальне вирішення складних життєвих ситуацій, оскільки життєво компетентна особистість активна і творча, вона не зациклюється на адаптації до умов кризового суспільства, а шукає і знаходить конструктивний вихід із кризи.

Сучасний урок української мови – це науково організована і спланована діяльність класу, що розвиває точні та комунікативні здібності учнів, їхнє мислення, уміння робити висновки та узагальнення. Інноваційні технології в навчально-виховному процесі сприяють становленню особистості, здатної повноцінно реалізувати себе в житті. І одним із дієвих засобів підвищення ефективності навчання є впровадження інтерактивних методів, які допомагають свідомому і міцному засвоєнню виучуваного матеріал. Виробленню у школярів практичних умінь і навичок.

Ми живемо у ХХІ ст.., знаємо, що сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, а тому маємо розуміти, що конкурентоспроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість. Впровадження в життя школи на сучасному етапі життєвої компетентності – це виховання відповідальної особистості, здатної до саморозвитку, самостійно, незалежно будувати свою долю, стосунки зі світом, реалізувати життєве призначення через особистий вибір.

Формування особистості і її становлення відбуваються у процесі навчання. А для того, щоб сформувати в учнів необхідні життєві компетенції, вони повинні бути повноправними учасниками і творцями уроку, а це зробити допомагає впровадження в навчальний процес інтерактивних технологій. Саме поєднання життєвої компетенції та інтерактивних технологій допомагає виховати громадян, які зможуть жити й продуктивно працювати в суспільстві. І, звичайно, на сучасному етапі розвитку суспільства, невід’ємною складовою навчального процесу є розвиток інформаційно-комунікативних вмінь та навичок учнів. Вони надають мені можливість на уроках словесності текстову, звукову, графічну і відеоінформацію. Це надає можливість формувати в учнів вищий рівень самоосвітніх навичок, умінь робити висновки, узагальнювати, класифікувати.

А тому, для учнів, які люблять проводити час за комп'ютером, пропоную такі завдання: 1) виготовлення презентації із запропонованої теми; (наприклад, у старших класах на уроках літератури, зокрема у класах з поглибленим вивченням, саме використання комп'ютера дає новий цікавий імпульс до діалогу між вчителем і учнем, до їх спільної творчої діяльності. Для того, щоб створити мультимедійний проект "Великий Кобзар", можна дати завдання учням підготувати презентації " Дитячі роки Т. Г. Шевченка", " Рання творчість», « Жінки у житті Т. Г. Шевченка», « Роки заслання поета»,  та інші. Для  поглибленого сприйняття вивчених творів письменників використовую перегляд окремих фрагментів фільму: «Тигролови» за романом Івана Багряного, «Україна в огні» за повістю О.Довженка, «Наталка Полтавка» за І.Котляревським, та інші. Використовую також записи телепередач про письмен­ників, що вивчаються у шкільному курсі українсь­кої літератури); 2) підготувати ілюстративний матеріал до уроку в електронному вигляді; 3) створити асоціативний кущ з поняття або заданої теми. Тому варто активно впроваджувати в навчання комп’ютерні технології. Уроки слід будувати таким чином, щоб учні не тільки отримували знання, а й уміли бачити головне, уміли робити висновки, самостійно здобувати знання за допомогою спостережень.

Уроки слід будувати на підставі рівноправного партнерства (вчитель – учень) і спілкування (вчитель – учень – учень) з використанням інтерактивних форм та методів.

У своїй роботі я використовую такі форми і методи: робота в групах, робота в парах, «Мозкова атака» «Мікрофон», «Займи позицію», «Незакінчене речення», «Акваріум», інсценізація уривків твору, творче читання, ситуативне моделювання, дискусії, метод передбачення, асоціативний ключ тощо, в результаті чого учні постійно знаходяться в дії, а це допомагає їм налагодити взаємини, вони виробляють установку на продуктивну діяльність.

Проектно-технологічна компетентність учнів

Проект - це можливість учня виразити свої особисті ідеї у зручній для їх творчо продуманої форми: виготовлення колажів, афіш, газет, проведення виставок. В процесі проектної роботи відповідальність за навчання лягає на самого учня як індивіда і як члена проектної групи. Основне, що учень, а не вчитель визначає, яку інформацію буде мати проект, в якій формі пройде його презентація.

Навчальне проектування не є принципово новою технологією. У ньому містилися ідеї побудови навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом  саме в цих знаннях.

Надзвичайно важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті.

Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини, для її розв'язання дитині необхідно здобуті знання або ті, що їх належить здобути.

         Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують упродовж визначеного відрізка часу. Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути "відчутні",  якщо це теоретична  проблема,  то  конкретне її рішення,  якщо  практична - конкретний результат, готовий до впровадження. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

        Таким чином, суть проектної технології - стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеного сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування наданих знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.

        Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом  є індивідуальний  досвід  проектної діяльності учня.

        Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має практичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює свою сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі.

       Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо.

Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти

Швидкість соціальних і технологічних змін у навколишньому середовищі, прискорене нагромадження інформаційних ресурсів і засобів навчання, які стають доступними для більшості людей планети, мобільність населення зумовлюють переосмислення функцій і результатів загальної середньої освіти.

Теоретичного і практичного опрацювання потребує проблема формування ключової компетентності "уміння учнів самостійно вчитися".

Щоб у процесі навчання відбувалося постійне нарощування самоосвітньої компетентності, необхідно забезпечити активну позицію учня у навчанні. Тільки розуміючи діяльність як цілісний і багатофункціональний процес, можна обґрунтувати склад компонентів для формування цієї компетентності з урахуванням специфіки навчальної діяльності.

Отже, уміє вчитися той учень, який:

- сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем;

- проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;

- організовує свою працю для досягнення результату;

- відбирає або знаходить відповідні знання та способи для розв'язання задачі;

- усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;

- має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.

Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися. Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, розв'язання ситуативних завдань, змагальність, підтримка вчителя тощо).

Мотиви уміння у кожної дитини особистісні, індивідуальні. Працюючи з різними групами і окремими учнями, учителю необхідно бачити перспективи розвитку їхньої мотивації. Значущою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами. Тому практична діяльність педагогів у процесі формування мотиваційної компетентності має будуватися на між предметній роботі, орієнтації на роботу в команді, індивідуалізації, проектно-орієнтованій діяльності.

Зазначені умови можна відбити у відповідних цілях організації навчального процесу на різних уроках.

Виявом сформованості в учнів мотиваційного компонента вміння вчитися можуть бути такі характеристики їх ставлення до навчання:

- уміння визначити мету діяльності (здатність ставити цілі, спрямованість на досягнення мети);

- розвинена допитливість, пізнавальний інтерес;

- потреба до самостійного пошуку й засвоєння нових знань;

- позитивні інтелектуальні почуття.

1. Навчально-організаційні вміння та навички:

•   Розуміти мету діяльності, визначену вчителем;

•    Самостійно визначати мету діяльності й завдання для її досягнення;

•   Розуміти   цінність  часу  та   вміти   його  розподіляти;   здатність працювати різними темпами;

•   Планувати послідовність виконання завдання;

•    Уміння   зосереджувати   увагу   на   одному   об'єкті   навчальної діяльності;

•    Розподіляти увагу між різними об'єктами пізнавальної діяльності;

•    Змінювати план діяльності в зв'язку зі зміною умов її виконання;

•    Складати алгоритм виконання діяльності;

•    Організовувати робоче місце;

•    Організовувати навчальну діяльність у взаємодії (у парі, малій групі);

•   Прогнозувати результат діяльності, докладати зусилля для його досягнення.

2. Навчально-інформаційні вміння та навички:

•   Швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;

о Самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;

о Вміння      користуватися      інформаційно-комунікативними

технологіями;

о Користуватися каталогами, складати бібліографію;

о Користуватися різноманітною довідковою літературою;

о Працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами;

•    Складати план, тези виступів, доповідей, статей;

•    Знати й застосовувати прийоми швидкого читання;

о Використовувати прийоми розуміння тексту (структурування, ставлення пізнавальних запитань, "діалог" з автором тощо);

о Працювати самостійно з підручником (розуміти будову книги і призначення всіх елементів апарату орієнтування в текстах розділів, тем, параграфів; будувати процес самонавчання за певними завданнями);

о Знати і вдаватися до прийомів смислового групування матеріалу;

о Знати як і вміти упорядковувати та відтворювати інформацію (план, алгоритм, таблиця, схема, класифікація, стислий переказ тощо);

•   Вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності;

о Досконало застосовувати загально мовленнєві вміння й навички:

-    зосереджено      слухати      та      водночас      логічно опрацьовувати матеріал;

-    виділяти смислові елементи висловлювань;

-    формулювати       запитання       проблемно-пошукового характеру;

-    запитувати   і   вибірково   відтворювати   матеріал   з елементами логічного опрацювання;

-    зв'язно, послідовно, доказово відповідати;

-    здійснювати опис, пояснення, відтворення інформації, сприйнятої з паперових і електронних носіїв;

-    ущільнювати  й розгортати  інформацію залежно від мети діяльності;

-    вести діалог, брати участь у дискусії.

3. Навчально-інтелектуальні та творчі вміння:

о аналізувати різні навчальні об'єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки: типові й одиничні;

•    різнобічне аналізувати один об'єкт;

о  порівнювати (зіставляти й протиставляти, здійснювати повне порівняння); встановлювати тотожність; о  виділяти головні ознаки, об'єкти, якості; виділяти головне в явищах, процесах діяльності;

•   визначати й пояснювати сутність поняття;

о  формулювати висновок-узагальнення;

о  здійснювати   тематичне,   між   тематичне,   між   предметне узагальнення;

о  абстрагувати й конкретизувати означення, загальні висновки тощо;

•    визначати межі дії засвоєних понять, способів тощо;

•    встановлювати та пояснювати причинове - наслідкові зв'язки;

•   доводити та спростовувати судження;

о  висловлювати аргументовані критичні судження й думки;

•    вилучати зайве;

•    групувати і класифікувати за певними ознаками;

•   брати участь у проектній діяльності;

о  самостійно вести спостереження за різними предметними

об'єктами, за різними навчальними діями та процесами;

о  мати  культуру  спостереження  (планування  спостережень, визначення   способів   кодування   інформації,   узагальнення результатів);

о  мати методику експерименту (послідовне формування низки прийомів,    що   відповідають   особливостям   предметного змісту);

о виділяти  характерні ознаки (дії, етапи) експерименту як методу дослідження, як методу наукового пізнання; о  мати   на  достатньому  рівні   практичні   загальнонавчальні вміння (вимірювальні, обчислювальні, графічні, конструктивні тощо);

•    застосовувати прийоми довільної уваги;

•    знати прийоми запам'ятовування.

Творчі вміння:

•    виявляти  пізнавальну  трудність  і  формулювати  її як  задачу, проблему;

•   формулювати пізнавально-проблемні запитання;

•    встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями;

•    переносити знання й способи діяльності, життєвий досвід у нову ситуацію;

•    застосовувати аналогію як засіб засвоєння нового;

•   уявляти   та   прогнозувати   (вміти   висловлювати   припущення, здогадки, гіпотези);

•    моделювати,       комбінувати,       доповнювати,       продовжувати, перетворювати;

•    знати сутність та вміти використовувати експериментальні вміння;

•   генерувати варіанти розв'язування задачі, проблеми;

•    знаходити до однієї задачі кілька правильних відповідей (це прояв дивергентного    мислення,    яке    є    антиподом    конвергентного (логічного,   послідовного,   однолінійного,   що   виявляється   при розв'язанні задач, що мають єдино правильну відповідь).

На мою думку, застосування інтерактивних методів на уроках словесності підвищує ефективність засвоєння виучуваного матеріалу, стимулює активність школярів. Навчання в дії допомагає налагодити взаємини, які ґрунтуються на довірі, відкритості, позитивному сприйнятті освітнього середовища, допомагає виробити установку на продуктивну діяльність.